Про патріотизм.

Дуже люблю дітей. На роботі, в близькій і далекій родині, дітей друзів.
Але найбільше люблю своїх дітей.
Це зовсім не означає, що всіх нерідних дітей ненавиджу. Просто найбільша порція любові, найперша турбота - рідним дітям.

Найбільше люблю своїх батьків.
Це зовсім не означає, що не люблю чи не поважаю батьків моїх друзів, старших людей в родині, по сусідству.
Але найбільше любові і поваги - моїм батькам.

Найбільше люблю моє місто.
Найбільше люблю свою мову.
Найбільше люблю Україну.

З любов’ю і повагою ставлюся до інших країн, мов, звичаїв.
В моїх почуттях немає ненависті чи зневаги до чужого.
Але найбільше любові - до рідного, до сокальського, до українського.

От такий націоналізм. Як материнство.